Письма рассказывают...

Шановний редактор!
Я приихала до сестри в Нью-Йорк з далекого украинського села Залужжя Рiвенськои областi. Завжди ми читаэмо Вашу газету, бо вона якось бiльше нэж iншi нам до душi. Коли ми читали статтю про бабiв и онукiв, вона нам дуже сподобалась, бо те, про що писав С. Гiль було i в нашому селi.
Мiй брат Микола не знайшов у домашнiй «схованци власних заощаджень. Не один мiсяць вiкладав старенький зi своий пенсii. Берiг на «чорний день». И ось одну тисячу гривень i десять доларiв як корова язиком злизала! Вкрала грошi його внучка Людмила, яку дiд виховував з самого дитинства, бо ии батьки поихали на шахту в Донбас i бiльше додому не повернулись.
Отак Людмила вiддячила своиму дiду, який все життя з нею возився. Може погано виховав...[!]
Але подяки вiд онукiв не чекайте, тому хай их нянчать их матерi та батьки. А баби та дiди будуть довше жити.
Ще раз велика подяка за надрукованi «Бабушки i внуки».
Марiя Стельмах.